Кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Передумовою його історичного генезису було майнове розшарування суспільства в період розкладу первіснообщинного ладу. Але характеру об’єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-грошових відносин
Ця необхідність була зумовлена особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив або не продав свій), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. Ще більшою мірою, чим функціонуючим виробникам, кредит був необхідним тим, хто тільки прагнув організувати виробництво, але не мав для цього власних коштів.
З часом розвиваються різні форми (товарна та грошова) і види (комерційний, банківський, споживчий, іпотечний та ін.) кредиту, виникли відповідні економічні інститути, які акумулюють і перерозподіляють кредитні ресурси-банки, постійно розширювалась сфера функціонування, яка відіграє важливу роль у забезпеченні неперервності процесу відтворення, а конкретніше-неперервності продукту в процесі його руху.
Рух вартості у відтвореному процесі суспільства перш за все втілюється в кругообігу і обороті виробничих фондів підприємств різних форм власності. Виробничі фонди в кожний даний момент одночасно існують в грошовій, продуктивній та товарній формах. Рух вартості фондів являє собою послідовний, неперервний її перехід від однієї функціональної форми до іншої. Цьому процесу об’єктивно притаманна нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок несхожості організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції.
Коливання в кругообігу основних фондів обумовлені невідповідністю між потребою у великих одноразових витратах на оновлення основних фондів і поступовим характером відшкодування їх вартості в процесі амортизації. В результаті у підприємств може утворюватися як тимчасовий надлишок коштів, що накопичується у фондах розвитку виробництва, так і потреба в додаткових грошових ресурсах для технічного переоснащення або виробничого будівництва у випадку недостатності власних накопичень, тобто виникає потреба у кредиті.
Нерівномірність руху оборотних фондів підприємств викликається відхиленнями фактичної потреби в оборотних засобах від їх нормативу, який визначає мінімум об’єму власних грошових ресурсів підприємства, необхідних для його нормальної діяльності. Потреба в оборотних засобах залежить від багатьох факторів, специфічних для кожного підприємства: сезонності виробництва, характеру виробленої продукції і спожитої сировини, величини робочого періоду, співвідношенням між часом виробництва і часом обігу продукції, рівнем цін на неї тощо.
Споживчий кредит і перспективи його розвитку
... його основні функції: перерозподільчу, емісійну та контрольну [13]. Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових ... розширення обсягів їх виробництва. Головними параметрами споживчого кредиту є: 1) доступність кредиту; 2) величина відсоткової ... потреб людей беруть участь підприємства, організації, кредитні спілки, ломбарди і банки. Споживчий кредит - це кредит, ...
Норматив власних оборотних засобів носить усереднений характер. Зрозуміло, що індивідуальність кругообігу оборотних засобів підприємства об’єктивно обумовлює можливість невідповідності між потребою в оборотних засобах і фактичною наявністю їх в даний момент. При цьому може виникати як тимчасовий надлишок оборотних засобів, так і необхідність в залученні додаткових грошових ресурсів. Коливаннями доходів та випадків зумовлюється також потреба населення в кредиті.
У молодих людей потреби часто перевищують їх прибутки. І навпаки, у людей похилого віку прибутки, як правило, перевищують видатки. Це також, з одного боку, викликає потребу в кредиті, а з іншого — створює умови для його надання. Можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх прибутків у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту — коливання потреби в коштах та джерелах їх формування, як у юридичних, так і фізичних осіб.
Сутність кредиту
«Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента» (1, ст. 128).
Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди беруть участь не менш ніж дві сторони: кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник — сторона, що зацікавлена в одержані позики для досягнення своєї певної мети. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позики, — є об’єктом кредиту.
Рушійним мотивом кредитних відносин є отримання додаткового прибутку (доходу) кожним із суб’єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у формі відсотку на кошти, надані у позику, а боржник — у вигляді прибутку на позичені кошти, використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання (3, ст. 392).
Завдяки цьому, кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб’єктів. Але об’єктивної необхідності кредиту, про яку мова йшла вище, а також його стимулюючих мотивів недостатньо для повноцінної реалізації кредитних відносин. Для цього необхідні також певні економіко-правові умови.
Сама природа кредитної угоди, яка ґрунтується на тимчасовому запозичені чужої власності, зумовлює необхідність матеріальної відповідності її учасників за виконання взятих на себе зобов’язань. Це можливо у випадку, коли кругообіг коштів господарюючих суб’єктів відокремлений від кругообігу коштів суспільства і організації, які вступають в кредитні відносини і повинні бути власниками наявного у них майна або (якщо це державні підприємства і організації) мати право володіння в користування майном. Таким чином, учасники кредитної угоди повинні бути юридично самостійними особами і функціонувати на засадах господарського або комерційного розрахунку. Фізичні особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин, якщо вони дієздатні в правовому відношенні і мають стабільні гарантовані джерела доходів.
Державний кредит та державний борг
... ними виступають кошти бюджету. Державний кредит - це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових ... чинником прискорення соціально-економічного розвитку держави. 1.2 Класифікація державного кредиту Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через ...
Другою обов’язковою умовою реалізації кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження конкретних параметрів позики: її забезпечення, строку кредитування, величини проценту тощо, а також наявності альтернативних варіантів фінансування і розширення коштів. Особливого значення ця умова набула при переході до ринку.
Основними суб’єктами кредитної угоди виступають держава, банківські установи, підприємства і організації різних форм власності та громадяни.
Види і форми кредиту
В залежності від комбінації суб’єктів кредитної угоди можна виділити основні види кредиту:
- банківський,
- комерційний,
- споживчий,
- державний,
- міжнародний.
Банківський кредит, Комерційний кредит, Споживчий кредит
Державний кредит відбиває кредитні відносини з приводу акумуляції державою грошових ресурсів на засадах поворотності для фінансування державних видатків. Кредиторами можуть виступати фізичні або юридичні особи, позичальником — держава в особі її органів (Міністерство фінансів, місцеві органи).
Дана форма дозволяє позичальнику мобілізувати додаткові кошти для покриття бюджетного дефіциту, без здійснення для цих цілей паперовогрошової емісії. Державний кредит також використовується як один із засобів стабілізації грошового обігу.
Міжнародний кредит, Розрізняють такі основні напрями міжнародних кредитних відносин:
- відносини, що виникають між високорозвинутими країнами світу і тими, що розвиваються, намагаючись стати врівень з ними;
- відносини, що виникають між розвинутими країнами;
- відносини, що виникли недавно між високорозвинутими країнами і колишніми країнами соціалістичної співдружності, які відмовилися від соціалістичної доктрини і стали на капіталістичний шлях розвитку.
Об’єктом кредиту є гроші або речі, що втілюють певну вартість.
В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші, як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси: матеріальні, технічні, трудові, природні тощо. Кредитні відносини виникають з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення (тобто з приводу перерозподілу вже розподіленого валового національного продукту, насамперед національного доходу).
Надана у тимчасове користування вартість, через певний час має бути повернена до її власника, причому, як правило, з виплатою відсотку. Таким чином, за кредитною угодою від кредитора до позичальника переходить у тимчасове користування, лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Цим кредит відрізняється від товару, котрий після продажу його, повністю переходить від продавця до покупця.
Банківський кредит — Гроші і кредит — и — Каталог ...
... контролював кредитні межі, тобто величину кредитних коштів. Встановлювалася планова сума кредиту (передбачена кредитним планом) для певних ... підпорядкування. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і ... стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає ...
Передумовою повернення кредиту є кругообіг основних та оборотних коштів або одержання доходів позичальником. У виключних випадках кредит може бути повернений третьою особою — гарантом, коли позичальник не спроможній сам це зробити. Найчастіше у ролі гаранта виступає великий банк.
Конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється кругообіг коштів у позичальника (строк завершення циклу кругообігу або його стадій), та від можливості кредитора щодо строку, на який він може надати кредит.
За термінами використання і погашення, кредит поділяється на:
- короткострокові кредити (до 1 року) пов’язані переважно з функціонуванням оборотних фондів і фондів обігу;
- середньострокові (від 1 до 5 років) — з оборотом основних фондів;
- довгострокові (більше 5 років) охоплюють інвестиційні процеси, капітальні вкладення в нове будівництво.
Такий поділ випливає з економічної природи об’єктів, що кредитуються. Характерною рисою кредиту є сплата відсотків за користування ним. Без одержання доходу у вигляді відсотку в кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Адже формула руху позикового капіталу в ринковій економіці має вигляд Г — Г. З цієї формули, проте, не видно яким чином зростає вартість надана в позику. Це можна побачити, якщо поєднати формулу руху позичкового та промислового капіталів: Г — Г — Т… В… Т- Г — Г
Лише в процесі виробництва вартість має здатність до самозростання, за рахунок додаткової вартості, створеної працею учасників виробництва. Але авансовані у виробництво кошти не завжди повертаються з процесу кругообігу з приростом. Це спостерігається, наприклад, коли від реалізації продукції позичальник має збитки. Тоді проблематичним стає не тільки сплата процента, а й погашення позики (Г).
У зв’язку з цим відносини між кредитором і позичальником будуються таким чином, що перший здійснює постійний контроль за другим. Якщо виникає загроза повернення кредиту, то кредитор проводить певні заходи щодо її запобігання, аж до дострокового стягнення заборгованості по позичці.
Одним із джерел кредитних ресурсів є залишки на розрахунках у банках вивільнених із кругообігу авансованих коштів внаслідок постійних коливань як потреби в них, так і джерел їх формування. Передусім — це кошти, призначені для нових закупок сировини, палива, тари тощо. До використання за цільовим призначенням на розрахунках тимчасово осідають грошові кошти, необхідні для чергової виплати заробітної плати, а також не розподілені амортизаційні відрахування, прибуток та інші кошти підприємств. Крім цих тимчасово вільних коштів, найбільш кредитним ресурсом є грошові заощадження населення, що зберігаються як на розрахунках у кредитних установах, так і на руках.
Останні можуть бути використані для купівлі облігацій скарбниці чи підприємств, а також для надання позичок іншим громадянам. Розрахунки між підприємствами, організаціями та установами здійснюються у безготівковому порядку. Тому після списання з одного рахунку і до зарахування на інший, кошти знаходяться у розрахунках, в дорозі. Вони вже не належать платникові, але ще не належать і одержувачу. Ці кошти рахуються на балансі банку і використовуються ним як кредитні ресурси.
Банківський кредит
... це зробити; * конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: 1) особливостей кругообороту коштів у позичальника (на який термін необхідні кошти і коли він зможе погасити ... додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику. Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів ...
Банки, крім коштів своїх клієнтів, що зберігаються в них, мають власні кошти:
- сплачувальний,
- резервний
- та інші фонди,
- нерозподілений прибуток, що також служить для видачі кредитів.
Кредитними ресурсами виступають також тимчасові вільні кошти, які постійно є на розрахунках державного і місцевих бюджетів, бюджетних установ.
Отже, у народному господарстві постійно є кошти які можуть використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сукупність цих коштів в ринкових умовах становить позичковий капітал країни. Він перебуває у постійному русі, породжуючи виникнення кредитних відносин. Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.
Література
- Бюлетень Національного банку України, №1, 1997р.
- Банковское и кредитное дело. Г. М. Билидов, Москва-1994.
- Банківська енциклопедія. Під редакцією А. М. Мороза, Київ-1994.
- Банківська справа. № 5,6 — 1997р.
- Бизнес. № 9,10, 13,14 — 1999г.
- Галицькі контракти. Листопад — 1998р., січень, березень — 1999р.
- Гроші та кредит. М. І. Савчук, А. М. Морозта інші, Київ-1992.
- Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. Э. Д. Долан,
- К. Д. Кемпбел, Р. Д. Кемпбел, Москва-Ленинград-1991.
- Деньги и кредит. № 8 — 1997г.
- Деньги, кредит, банки. Справочное пособие. Г. И. Кравцова, Москва- 1994.
- Економіка. А. С. Булатов, Москва-1994.
- Кредиты. Инвестиции. А. Г. Куликов, Москва-1995.
- Народне господарствр України у 1993 році. Статистичний щорічник України. В. В. Самченко, Київ-1994.
- Основи економічної теорії. За редакцією С. В. Мочерного, Тернопіль-1993.
- Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. За редакцією Г. Н. Климка та В. П. Нестеренка, Київ-1997.
- Урядовий кур’єр. № 7,12 -1998р., №3 — 1999р.
- Фінансовий ринок. №7,9 — 1999р.
01.06.2011
